Бабуся хвора: не встає, втомилась.
Худенькі руки на грудях лежать...
Усе життя трудилась і молилась –
Тапер вже час настав і спочивать.
Бабуся не встає.. Бабуся хвора.
Тихесенько у ліжечку лежить...
Не їсть нічого вже із позавчора,
Не їсть нічого, тільки хоче пить.
- Чого це ви, чого? Ось подивіться,
як розпустилась молода листва.
Бабусю, люба, нумо усміхніться,
Бабусю, ви не плачете бува?
Приїдуть, може, діти, чи онуки,
А ви у ліжку. Щось воно не те.
Хіба й малих не візьмете на руки?
Бабусю, щось ви довго лежите...
Он ластівочка знову завітала
До стріхи вашої, уже весна...
А вчора так любесенько співала,
Неначе вас вітала тут вона.
Лежить тихенько, якось та вже буде...
Усе важливе сказане давно.
Тривожно в хаті...Наче камінь в грудях
І доля зазирає у вікно...
Бабуся хвора...Знову вечір ляже,
Легенько сон повіки огорне.
- Бабусю, я люблю вас,- ще хтось скаже.
- Бабусю, ви хоч чуєте мене?
