Постав мені «лайки» - за те, що я просто живу -
Не вчора, не завтра, а зараз – у вимірі цьому.
Нелегко лишатися добрим, складніше – живому
Не в снах - наяву.
Постав мені «лайки» за те, що зумів я пройти
По краю можливого, честь не віддав на поталу,
У нашім столітті і це, безумовно, - чимало.
Чи зміг би і ти?
Вдивися у інших – у масках усі, як один?
Крізь прорізі очі втрачають усе, що надбали?
Я власну відкинув – по-лицарськи, трохи зухвало –
Углиб, до сивин.
Вдивляйся уважніше, я ж - не останній із тих,
Хто вище від власного ставив громадські засади?
Ти думаєш це - неможливо, бо надто заскладно
У вік золотих?
Усе неважливо. Ти «лайки» знічев’я постав -
За безліч буденно завершених справ.