Я вже давно не писала нічого... За останні два місяці сталося дуже багато подій, які підкосили у мені бажання працювати, вчитися, пізнавати щось нове.. і навіть бажання жити... Почуття, які я хочу описати тут за ці 2 місяці були зі мною нерозлучні, тому хочеться їх все-таки висловити та відпустити (якщо це можливо).
На велике свято Пасху у нашій компанії друзів сталося велике горе - побили практично усіх, окрім мене... тому що мене там не було... Я до сьогодні жалію про це, та вже нічого не зміниш. Один із трьох побитих хлопців впав у кому, іншому видалили селезінку... Починаючи від 16 квітня 2017 року в мені боролися тільки два почуття - Злість та Надія. Злість на тих хлопців, які це зробили, злість на себе, тому що не пішла з ними, злість на людину, яка практично посприяла цьому побиттю... Надія була лише на те, що наш друг таки вийде з коми та на те, що тих, хто це зробив, таки посадять і доволі таки надовго.
Після 15 травня все змінилося... В той день ми втратили Друга, Брата, Сина, і Надія змінилася на Ненависть та бажання помсти. Помста нічого не дасть, але від горя ніхто не хоче думати про наслідки, особливо я. Друзі для мене це сім`я, яку я буду захищати до кінця. Від того дня почався відлік, і з кожним днем Ненависть все більше накопичується у мені. Вона мучить з середини, Вона зжерає, розпікає у тобі усе позитивне і відкриває у тобі монстра, про якого ти сам не знав.
Кожного дня завдяки Злості та Ненависті я проживала день та думала що б я зробила із цими бандюками! Це додавало сили рухатися далі і жити.
Але це брехня! Ці почуття не додають сили, а лише створюють ілюзію цього! Тепер кожного дня я всюди бачу перешкоди, загрози для життя своїх друзів, їх сімей та свого. Коли постійно думаєш про біду то вона обов`язково прийде, тому що твої думки її закликають до себе...
Якщо постійно думати що щось не вийде то так і буде, можеш навіть не сумніватися!
Злитися можна багато за що. Наприклад, за побиту машину, коли у твого "суперника" в школі краща оцінка, а ніж у тебе, за відносини між двома людьми і те як вони закінчилися... Найбільша злість може бути лише за втрату дорогої людини. Ця злість не перестає горіти всередині, завжди є щось, що допомагає ще більше розпалити її.
Моя вам порада - тримайтеся тих людей, які вам допомагають у важку хвилину, бо лише з ними ви зможете поговорити про все... навіть про ту саму злість. І вони єдині, хто зрозуміє це з вашої точки зору. Бережіть таких людей!
