Женячка
Переказ легенди
В селі біля школи, що гордо стояла,
Жив хлопець веселий, Миколою звали.
Минуло Миколі аж 25 літ,
Задумав женитись, продовжити рід.
Ходив він до клубу, дівчину зустрів,
Що жила від нього за десять дворів,
Вродлива і гожа Маруся була
І личком, як рожа, мов квітка цвіла.
Пішов він до батька, у ноги вклонитись,
Щоби той дозволив йому оженитись,
А батько, почувши, що син повідав,
Свою таємницю йому розказав-
- Було це давненько , у юні роки,
Коли керували ще більшовики.
Марусина мама до школи ходила
І разом зі мною у класі сиділа.
Я списував в неї домашні завдання,
І було між нами маленьке кохання...
Ах молодість, юність, прекрасна пора,-
Маруся для тебе, Миколо, сестра.
Задумався тяжко Микола тоді,
Але незадовго дав раду біді.
Зустрів він Ганусю десь біля озерця,
Душа запалала, забилося серце.
Пішов він до батька по благословення
І знову почув такі одкровення-
- Якось на весіллі мама Ганусі
Мене спокусила, Богом клянуся.
Років чимало відтоді сплило,
Але, що було, те, як кажуть, було.
Тобі наречену шукать іншу треба,
Бо є і Гануся сестрою для тебе.
Поїхав Микола на друге село,
Якесь там гуляння у той час було,
Оксану гарненьку собі вподобав
І знову до батька пошкандибав.
З сльозами в очах батько вислухав сина,
Почервоніла від сорому спина,
Потім промовив: “ Синочку прости,
Бо і тепер не одружишся ти.
Маму Оксани колись я любив,
Часом додому її проводив,
Ти не подумай, що батько – свиня,
Але й Оксана для тебе рідня.”
- Боже, за що ти караєш мене-
Плаче Микола, все в світі кляне -
- Через старого того кобеля
Парубком вічно залишуся я !
Побрів він до мами поради спитати,
Бо вже неохота виходити з хати.
Матуся синочка поцілувала
І з сміхом веселим таке промовляла-
- Тобі одружитись давно вже пора,
І не зважай на старого кнура,
Журитися справді немає чого,
Не слухай старого – ти син не його.
29.01.05
ID:
736392
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.06.2017 11:57:03
© дата внесення змiн: 04.06.2017 11:57:03
автор: Petros
Вкажіть причину вашої скарги
|
