Здається зараз не весна, а пізня осінь —
У вікна дрібно стукотить і дощ, й крупа.
Сховалася за хмарами небесна просинь
І на тепло природа надто вже скупа.
А абрикоси зацвіли на диво пишно
І, як завжди, цвіт ніжний холод обпіка.
І пелюстки осипляться в траву поспішно —
У недоречності завжди важка рука.
ОЛЮ, буквально хвилину тому назад написала Людмилі Шостацькій, що складається таке враження, що дійсно осінь надворі, тому й душа так часто у мінорі...
...а у нас ще й вишні цвітуть, і що то буде..? Мудро і красиво написано, Оленько
Радченко відповів на коментар @NN@, 18.04.2017 - 16:18
Аня, вишні ще у нас не розкрилися.А абрикоси білі стоять, тільки на жаль, то сніг, то крупа з дощем і вітер холодний. І чомусь завжди, коли цвітуть абрикоси холодає.
Зацвіли абрикоси і у нас, а ще алича. 
Чудова лірика, Олечко! 
