Бузковим цвітом
встелено,вкрито
алею мрій.
Крилаті коні
несуться до підніжжя
весни.
А здійснення у твоїх руках-
бери,
дій.
Заблукали в ароматі
сонні думки.
Заплутані важкістю днів
лани-стежки.
В буйності трав
не видно
хто є ким.
Але чутно душі дзвін.
Як маяк
над морем нічним
він.
Забагато образів
на одній картині.
Збився сюжет.
Для того і поет,
віднайти,щоб в усьому ниточку
за яку вхопитися варто.
В бузковості парку
розпутується клубок
думок.
А на тій он лавочці,
в куточку
присів ангелок.