В цьому житті ми лише пасажири
Та усвідомлюємо це лише тоді
Коли пташки вже відлетіли в вирій,
А ми давно уже не молоді.
А ще недавно відбуяла Юність
Ми всі оптимістичні і легкі,
Усе робили,як веліла совість
І на довір’ї будувалися містки.
Усе життя тримали на долоні,
Любов’ю усе міряли …Та нас
Вже Молодість чекала на пероні
Тепер вона нам диктувала час.
Нові обов’язки і нові сподівання
Сім’я,робота,дітки,все на раз
Та сил було багато і надбання
Несли все нові мрії повсякчас.
Так швидко пролітали дні і ночі
Й шалено все спліталося в роки
І вже дітей малих дорослі очі
Рахують разом з нами синяки.
Ось Зрілість монотонним,тихим кроком
Всідається в вагоні на лавки
Та яблука вже налилися соком,
Осіннім сонцем впали у садки.
Вагони стукають і цим чеканять спокій
І сонце наші скроні припекло
Та ніжно поглядаєм ми на внуків
Це нашої душі влилось тепло!