Втекти далеко у Гімалаї,
Якось раптово й цілком бездумно.
Там від підніжжя іти до краю,
Якби ж залізти на Джомолунгму!
Пройти степи, болота й пустелі,
Знайти скарби і спізнати муки.
Там вигнуть спину зубасті скелі,
Якби ж тримати когось за руку.
Зробити стежку посеред нетрів,
Зустріти квітку на перелозі.
Там вісім тисяч реальних метрів,
Якби ж не впасти на півдорозі.
Піднятись вище людського зросту,
Іти угору до небокраю.
Назаз скотитись - це завжди просто,
Якби ж дістатись до Гімалаїв.
