Моя ти, моя Не кажи, що не так,
Бо не зможу прожити і дня без надії.
Відчув в поцілунку незнаний ще смак,
Потягнувся до тебе, як гілля, до мрії.
Тебе обійняти, розправив крило,
І зігріти, щомиті, щоднини бажаю,
У ковдру згорнути і дати тепло,
І в краплину пірнути небесного раю.
Не треба нічого, ти лиш помовчи...
У раменах моїх, мов жар-птиця, воскресни.
Відчуй, як це серце звучить у ночі.
В нім невидимі грають безумні оркестри,
Палають і гаснуть вогнями багать,
І спадають до ніг, як ті зорі, бажанням.
Дивлюсь – твої очі коханням горять.
Неприречені, ми, у цю ніч до страждання.
Моя ти, моя. Не кажи, що не так,
Бо не зможу прожити і дня без надії.
Відчув в поцілунку незнаний я смак,
Потягнувся до тебе, як гілля, до мрії.
