Хто ти такий осяйний?
Як тут опинився?
-Я Ангел,
з небес опустився.
А що ти тут робиш?
-Мені сон наснився.
І я в Отця попросився,
що хочу людиною бути,
життя смертне відчути.
Отець мовив-
"Як хочеш-так маєш,
та шляху назад немає."
Ось я на Землі,
та сумно мені.
Не впевнений ,що моє місце тут.
Сповнює людей жорстокість і лють.
З небес не таким видавався світ.
Думав він повний
любові,лунають пісні
(так снилось мені).
А то пісні плачу,
а то любов до крові.
Не в силах я бачити
ці болі.
-Так,Ангел ясний.
Переповнено нас
образами й злом.
Та поруч ще є добро.
Ось глянь-молитва матусі
за синочка й сльоза.
Немає більшої любові
чим оця!
Ось двоє за руки ідуть.
І втопають в очах
одне одного.
Немає ніжнішого нічого,
чим кохання безодня.
А от серед каменю
пробивається квіточка
із любові до сонця.
Любов-це життя тая ниточка,
що нас людей веде до небес.
Ледь-ледь усміхнувся Ангел.
То ще не все втрачено?
Те,що призначено я зрозумів.
Та як у свій небо-дім захотів.
Враз засліпило світло.
Розчинився в хмарині мій друг.
Видно має багато заслуг,що таки
повернули крильця.
А історія ця
має простий та
важливий висновок:
десь там ввишині наші Ангели турбуються,
не даваймо підстав,
хай не хвилюються.
На землі ще почуття
жиє і палає,
котре небо підпирає...
Мудро і гарно написали! 
