З прадавніх посивілих літ
У муках корчилося слово,
Крізь глибину страшних століть
Пробилась і зміцніла мова.
Її слова – найбільший скарб
Для єдності мого народу.
Їх сила дужча у стократ –
Від Бога справжня нагорода.
Її слова – найбільший сніп,
Що зріс під сонцем полуденним,
Отой святий насущний хліб,
Який вживаємо щоденно.
Її слова – дитячий сміх,
Молитва матері до Бога,
І найцінніші від усіх
Слова ті щирої любові.
Її слова – тривога й біль –
Вони в житті цім місце мали.
І дітям накажи, й собі,
Щоб мову рідну зберігали!
9.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
Якщо Ви так думаєте, то це прекрасно! Думаю, що Вам пощастить обов'язково і Вашим дітям. Ще буде свято у наших душах, у душах дітей наших і Ваших! Спасибі Вам.
Мій уклін вам, моя дорога Ганно... Підтримую! Шкодую, що сама не знаю добре рідну мову і частенько доводиться шукати деякі слова в словниках, чи переводити з російської. Проблема ще в тому, що немає спілкування на ній, хоч і багато українців поруч, та на українській вони не розмовляють, на жаль. Та й книжок в нас на ній немає. В інеті рідко читаю і мало. Не люблю. Люблю живу книгу.
Дякую за вірші.
Лєночко, дуже зворушена Вашими словами. Головне, що по духу Ви українка, а решта не має значення. Вірю, що й мовою оволодієте, як слід. Я все життя вела російську мову й літературу в школі, і хоча рідна моя мова українська, спочатку важко мені було у віршуванні перейти на українську. Думаю і Ви зможете. Дякую, що читаєте. Щасти Вам!
Мова - це той духовний егрегор, який перебуває над тією територією, де формується нація і будь-які думки іншою мовою звідтіля до Творця не доходять і про це дійсно потрібно повторювати так, як це робите Ви.
Ой Олексо, я аж почервоніла. Яка я там поетеса. Так, пишу, бо це вже стало для мене життєвою необхідністю. Іноді вірші вносять своєрідний баланс, якусь рівновагу, бо ситуація непроста, а душа вразлива. Сьогодні переглянула відео про деблокування з допомогою тітушок, як Аброськін словесно змагався із Семенченком і знов думки: куди прийшли замість Європи?
Дякую, що читаєте. Мені приємно зустрічати Ваше ім'я на своїй сторіночці. Бачила Вашу батьківську хату на фото, і знову повіяло таким знайомим і рідним. На Полтавщині трохи не такі вони зовні. Щасти Вам!