Після сонячного дня
Ніч морозна й ожеледиця.
Біля школи метушня —
Зранку дітлахам не терпиться.
Довга сковзанка — це ж клас!,
Вниз летять по ній, штовхаються.
Хтось упав, за ним одраз
Куча немала збирається.
Гомін й сміх, й не чути всім —
Дзвоник вже, аж, захлинається.
В клас зове, та тут хоч грім —
Школа раптом відміняється.
Як же весело на ранці
Сковзанку всю пролетіть!
Біля школи гомін вранці,
А дзвінок дзвенить й дзвенить.
Ваша настирність дивує. Мала́ ку́ча — старовинна народна дитяча гра, в якій гравці з криком «мала куча!» валять один одного в купу.КУ́ЧА1, і, ж..рідко. Те саме, що ку́па.Так написано в словнику.Мені здається, що Вам приносить задоволення вказувати, що я не знаю українську мову. А з іншого боку, дякую, ще раз заглядую в словник.
о, а я не дивився. як є, то нехай – але то, без сумніву, запозичення з російського життя, мови. дивіться в фразеологічному словнику http://svitslova.com/ – там такого звороту не знайдено. додаток: маю неясну згадку: здається, є в укр. мові питома назва для цієї забави – та пригадати не можу тепер
А как ещё радовало, когда кто-то кричал, что урока не будет, так как учительница заболела! 
Хорошее стихотворение! Доброе. 
