Минуло часу вже багато,
Не знаю я як далі йти,
Все розумію як робити,
Не знаю як себе уберегти.
Від того дня, коли останній раз
Тебе я міг до себе пригорнути,
Не знаю я собі порад,
Які допомогли б веселим бути.
Не можу передать словами відчуття,
Не знайдеться ні слова ані букви,
До того, відчуваю що тут, я,
Від дня останньої розлуки.
Усі мої щасливі дні,
Всі дні коли мені хотілось жити,
Були тоді коли була в них ти!
І лиш одне не встиг тоді зробити.
Набратись мужності й пливти,
Тим шля́хом, серце що кричало,
Відтягував тоді свої думки,
І щастя з тим тихенько відпливало.
І ось тепер не знаю що робити,
Запізно драму вже розпочинать,
І з почуттями цими я не можу жити,
Отак ось жити. І мовчать.
