Про що мерехкотять в цю ніч глибоку зорі?
Нектар блаженних снів розливсь по небесах...
Вони ж як дітлахи у космосі прозорім,
Гойдаються безпечно на його руках.
Які ж бо віщі сни, стратегії й безумства,
Крізь призму часову, їм маряться вночі?
Жаль, нам не відгадать тих шифрів вільнодумства,
Надійно зберігають їх зорі-збирачі.
Я зовсім не люблю, коли згасає зірка,
Не прагну здійснення таємних побажань.
Притихне у Всесвіті зоряна говірка,
І лине довгим ехом елегія страждань.
Знов очі підведу без поспіху до неба
Й допоки зорі безтурботно, тихо сплять,
Попрошу миру, а більшого і не треба,
Нехай яскраво над Україною горять!
2017
"людства-вільнодумства" – неправильна рима. в рядку 5 пропоную "безумства": "які ж бо віщі сни, ідеї та безумства" або "які ж бо віщі сни й божественні безумства"; до "зірка" в ст.3 гарна рима "говірка": якщо зорі на небі говорять між собою, то всі вони мають відчувати жаль за втратою однієї з товаришок-співрозмовниць; рядок 12 незграбний, як на мене – перегляньте всі рими на "ань" та передумайте. а перше на думку спадає: "знань, оповідань, міркувань, зітхань, запитань"
