Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: olta.n: Дякую за свободу! - ВІРШ


olta.n: Дякую за свободу! - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 21


Пошук


Перевірка розміру




Дякую за свободу!

Привіт! Ти помітив, як довго ми з тобою не спілкувалися? Хоча б так, у листах, моїх листах до тебе, та все ж. Вже дві нестерпно холодних зими я не чую твого голосу. Дві зими я щодня зустрічаю світанки і спостерігаю захід сонця за засніженими будівлями «міста зруйнованих мрій». Дві зими моїми найбільшими проблемами є метушня університетських стін та постійний надокучливий кашель. Ти завжди був незадоволений тим, що я часто хворію. Раніше це хоча б тебе обходило. Тепер тебе немає у списку моєї буденності. Одна осінь і дві зими знадобилися, щоб позбутися від постійних думок про тебе. Уявляєш, я тепер навіть не знаю про що з тобою говорити. Ти такий далекий, такий чужий, такий «не мій». Не буду лукавити. Інколи я цікавлюся у знайомих про твоє життя: як воно складається, хто вислуховує у хвилини відчаю і підтримує у важливі моменти, хто зігріває серце, ба навіть тіло. Цікавлюся, тому що мені не байдуже. Ти ж вважав, що я отруювала тобі життя, то яке ж воно зараз? Хоча я щиро сподіваюся, що саме таке, як ти мріяв. Такий «важкий» лист. Чому так важко стало з тобою говорити? Знаєш, я більше не бачу тебе серед перехожих, ти все рідше приходиш у мої сни, більше не тривожить твоя відсутність. Я боялася тієї самотності, яка буде без тебе, не знала що із нею робити, але зараз розумію – це найкращий твій подарунок мені. Я досі пам’ятаю твою інтонацію і сміх, твою міміку, твою поведінку, пам’ятаю твої звички і улюблені страви, дні народження та імена твої рідних і дорогу до твого будинку. Я пам’ятаю, але це мене більше не тривожить. Нарешті І стосовно головного. Нічого не змінилося. Просто я назавжди заховала це в собі на сотню замків. Тебе більше не існує для мене. Щасти, «з повагою Містер «Х» » і дякую за свободу!

ID: 711558
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.01.2017 21:08:51
© дата внесення змiн: 11.01.2017 21:08:51
автор: olta.n

Мені подобається 4 голоса(ів)


Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати Поскаржитись на вірш!




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (96)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

void, 23.03.2017 - 00:23
russian_roulette
 
неOSTанній, 27.02.2017 - 01:01
Автор трішки лукавить: якби не існувало, то цього тексту не було б. Але загалом потужно, красиво написано. Мені сподобалося! Тримайте плюсика. wink
 
olta.n відповів на коментар Богдан Ковальчук, 27.02.2017 - 10:45
Бувають такі почуття, які не перестають існувати наперекір зусиллям, обставинам чи часу. Вони жевріють маленьким вогником у наших серцях, не дають про себе забути, але ніколи більше не палатимуть "живим" вогнем для тих, кому вони адресовані. Вони - наша найбільша таємниця, яку часом ми намагаємося приховати навіть від самих себе.
І хоча почуття залишаються, все ж людина для нас існувати перестає, тому що ми знаємо - наші долі більше ніколи не пересічуться...
Дякую за відгук, надзвичайно приємно чути, що твої слова не залишаються лише комбінацією букв, а знаходять дорогу до серця читачів give_rose
 
Шон Маклех, 17.02.2017 - 00:16
Дуже цікавий текст! give_rose
 
Святослав_, 14.02.2017 - 03:20
Піднявшись на один щабель
Нічого не змінилося?
Продовжується шлях
З повнішою скринею
За плечима

Яка на сотню замків...

flo24
 
Хуго Иванов, 11.01.2017 - 22:02
flo23 42
 
olta.n відповів на коментар Хуго Иванов, 11.01.2017 - 22:15
smile
 

Нові твори