Мене спинила снігова краса,
Неначе вперше я дививсь на диво,
Волинь моя, мої ліси й поля,
Тріщав мороз, але було красиво.
Дуби стояли чорні, мовчазні,
Куріпки розганяли сніг по полю.
І наче, щось відкрилося мені,
Неначе поміняли мою долю.
Моя Волинь, засніжені поля,
Вона для мене у житті єдина.
Близька мені, як вся моя земля,
Що називають – ненька Україна.
Тут можу я припасти до землі,
Тут можу працювати і творити.
На цій землі стрічати журавлі
І навіть з Богом можу говорити.
Яка патріотичність, яка щира синівська любов! Тут можу я припасти до землі,
Тут можу працювати і творити.
На цій землі стрічати журавлі
І навіть з Богом можу говорити. Дякую.
