Я ВСЕ ТУТ МОЖУ

Мене  спинила  снігова  краса,
Неначе  вперше  я  дививсь  на  диво,
Волинь  моя,  мої    ліси  й  поля,
Тріщав  мороз,  але  було  красиво.
Дуби  стояли  чорні,    мовчазні,
Куріпки  розганяли  сніг  по  полю.
І  наче,  щось  відкрилося  мені,
Неначе  поміняли  мою  долю.
Моя  Волинь,  засніжені  поля,
Вона  для  мене  у  житті  єдина.
Близька  мені,  як  вся  моя  земля,
Що  називають  –  ненька  Україна.
Тут  можу  я  припасти  до  землі,
Тут  можу  працювати  і  творити.
На  цій  землі  стрічати    журавлі
І  навіть  з  Богом  можу  говорити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710639
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2017
автор: Віталій Назарук