Хоч важко жити нам сьогодні,
Ненависті у нас нема.
Зміни в природі є погодні,
І жаль, що осінь вже мина.
І відцвіли давно вже квіти,
Й в будинку я давно одна.
Онуки дзвонять, друзі, діти,
Ляка мене лише війна...
І я, й сусіди живем скромно,
Панують владці й багачі.
Навчились ми терпіти гідно,
Про Мир же мрієм і вночі.
Хоч розумієм, як раніше,
Не кожна мрія досяжна.
Щоб не було далі ще гірше,
Треба, щоб скінчилась війна.
Така важка, та щей кривава,
Людей найкращих убива.
За Незалежність це розправа,
Кров"ю Свободу убива.
Прийшли незвані братовбивці,
Чи в них нема своїх турбот?
І злими стали кровопивці.
Чи душ немають,чи чеснот?..
Сповиті путами неправди,
Брехливі, вражі бандюги,
П"янкі від хтивості і зради,
А є й від злості і нудьги.
Чи їх не матері родили,
А чи батьки у них "божки".
Чи в школі їх не так учили,
А чи в мозгах у них тріски?..
Від них не діждемось пощади,
Та й не потрібна нам вона.
Дамо у пику їм за зраду
І розрахуємось сповна!
Нам заважають й олігархи,
Їм нас ніяк не зрозуміть.
Вони вгодовані й пихаті,
Без них нам легше було б жить.
Вони відчули вже сьогодні,
Що незворотний "судний день".
Від е-декларацій невгамовні,
І бісить гнів простих людей.
Хоч важко жити нам сьогодні,
Віра в майбутнє ще жива.
Може зима буде й холодна,
Та будуть в нас іще й жнива!
