Світанок вмивався росою з туману,
А ніч ще примружила небо хмарками,
Та схід вже проснувся з нічного роману,
Верхівки ялинок горіли свічками.
Відкрилася брама у чистеє небо,
Проміння спадало на землю, мов ласка,
А з гаю, як хор, долинав птахів щебет,
Світанок творив на землі диво-казку.
Травиця у росах купалася зранку,
Цвіла під промінням рясна конюшина.
І птахи раділи новому світанку,
Кормила малечу щаслива пташина.
***
До дня мови...
Слова говорять і кричать слова,
Слова співають і словами плачуть.
Слова чарівні сотворять дива
І є слова, які багато значать…
Якщо зібрати визнані слова,
До слова підібрати інше слово,
То вийде мова чиста, як сльоза -
Пісенна наша мова калинова.
Із рідних слів у сплетений вінок
Слова – перлини треба повплітати,
Тоді і мова піде у танок
І буде в наших душах проростати. .
Гарна поезія!
