Цівілізація… Прогрес…
К о х а н н я... Д о л я... Пізній вечір… Я тихо по СКАЙПу
Щось нашіптував в вушко тобі…
Ти зомліла…Згадала ту кнайпу…
Той пролог…Те неждане обі*…
Як тоді,- у півтеміні парку,
В місті Лева,- і Левом був я...
Осінь...Пізня...Та нам було жарко,-
Моя горличко, пташко моя...
Ти горіла... Горнулась... Чекала...
З кленів падав підпалений лист...
Очі в очі... Сказали немало...
Пояс... Дотики!.. Руки!!! І - хист...
Ти і я там були лиш гостями,-
Гостювати б отак все життя...
Та роз'їхались - ти,- аж до мами...
Я ж,- у Крим...Це тепер,- в небуття...
Та кохання пробило потічок,
Воно в серці гарячім струмить,-
Ми з'єднаємо води двох річок,
Повернемо ту трепетну мить...
Знову вечір… Я тихо по СКАЙПу
Щось нашіптую в вушко тобі…
Знову млієш…Згадала ту кнайпу…
Отой сквер…Розв’язала обі…
Ми сьогодні відчули обоє,-
Наші долі той пояс зв'язав...
* Обі,- пояс для кімоно...
Глаз,- ватерпас, Колего у Вас!!! 
Щось так подобається Вам, колего, цей вірш... у новому кімоно... 
