Чи щебетало у ту ніч відлуння соловейка?
І чи був місяць молодий на неба полотні?
Я не зважав, бо у пітьмі почув той милий тенькіт,
Як першою про почуття сказала ти мені.
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Тремтіло серце, як той птах, що залетів до клітки,
І всі слова злились в одне, здригаючи життя.
Ніхто не розумів із нас, що сталося, і звідки
На нас з небес зійшло благе кохання почуття.
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Я був окрилений усім, пов'язаним з тобою
Та страх відмови від тебе мінив на ночі дні.
Як божий дар твої слова були пізнані мною -
Це щастя, що про почуття сказала ти́ мені!
Приспів.
Бо ти сказала не "люблю", сказала: "я кохаю -
Відлуння слів оцих в душі ще чути знов і знов, -
Хоч від тебе тендітних слів не перший день чекаю
Та свідок бог, не сором це, казати про любов".
Приспів-2.
Я відповів на ті слова: "я теж тебе кохаю -
Ти будеш чути ці слова кохання знов і знов, -
Понад усе в цьому житті я відтепер бажаю,
Щоб кожен знав, не сором це, казати про любов".
