Ми мріємо. Про щось всі мріють.
І відчуття це гріє наші душі.
Думкам мрійливим геть усі радіють,
Вони, мов повінь, серед спеки й суші
Приносять колорит бажанням, спонуканням,
На їхнім фоні розвивається уява,
Вони в основі є спонтанним пориванням,
Із них походять і багатство й слава.
Неначе голос, індивідуальні,
Немов характер, різнобарвні і складні,
Немов відбиток пальця, унікальні,
У кожного свої, сакральні й дорогі.
Це можуть бути авта чи мопеди,
Великі статки, гроші та прибутки,
Або нові, зручні фірмові кеди,
В яких встигаєш ти добігти до маршрутки.
Це може бути щось високе чи вульгарне –
Зробити відкриття, щось винайти нове,
Залишити життя сумне та ординарне,
Поглянути на все крізь зеркало криве.
Лиш ті, хто мріють, рушії прогресу,
Хто втілює – успішні та зразки,
Вони усупереч невдачі, болю, стресу
До цілі першими кидають мотузки.
Вони не стануть гармонійно співживатись
Із тим, як доля їх розподілила,
Душа і серце будуть пориватись
До мрії, що дає широкі крила.
Бувають дивні, часто неймовірні,
Хтось їх хочає, коли інший дістає,
В майбутнє визначальники манірні
І через них, ми ті, якими є.
ID:
694957
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 17.10.2016 14:19:37
© дата внесення змiн: 17.10.2016 14:19:37
автор: Avispacis
Вкажіть причину вашої скарги
|
