В наших внутрішніх світах,
Де клітин значний розмах
Синтезує, контактує,
Щось потрібне там фільтрує,
Поділяється, вмирає,
Цикл новий починає,
Є такі цікаві речі,
Що ніякі дужі плечі
Книжок тих не підіймуть,
Де пояснення живуть.
Електронним мікроскопом
Можна все, мов автостопом,
Пролетіть на саме дно,
Звідки в_ється джерело
Незліченності ознак
Та пояснення а як
Всі клітини і тканини,
Від тварини до рослини
Є такі, які вже є,
Їм інструкцію кує
Дуже ніжна і тонка
Стрічка нитки ДНК.
Це тримаючи в основі,
Інший напрям дамо мові:
Рівні ці молекулярні
Творять риси соціальні.
Всі батьків звичайно мають
І здебільшого їх знають,
Їхні риси, темперамент –
Це не списаний пергамент,
Що узяв і прочитав
І найкраще перейняв.
Це складні насправді речі.
Дивним чином всі малечі
Переймають від батьків
Що хтось з них робити вмів.
І в роки свої юнацькі
Зауважуєш зненацька
Схильність, скажем, рахувати,
Бо у тебе фізик мати.
Або пишеш пісню в барі,
Бо твій тато на гітарі
Грав колись і виступав,
От, напевне, й передав
Щось із генами в придачу,
Ще й свій досвід на остачу.
Але ми не ніоботи:
Хист до певної роботи
Не так просто видасть зиск,
Ми ж не копія на диск.
Лінь, розбещене сумління
Роз_їдають всяке вміння,
Ліжко, фільми, їжа, сни,
Коли в надлишку вони,
Не підуть у толк транжирі,
І талант потоне в жирі.
Але те нам нецікаво,
Всіх цікавлять ті, хто жваво
Кожен день, хвилину, миті
Будуть певним ділом ситі,
Має батьків розум, силу,
Материнську вдачу милу,
Не цураються роботи
Над собою. То й чесноти
Скоро будуть проявлятись.
Варто й новому навчатись,
Спілкуватись, мандрувати,
Що хотілося – пізнати,
Що подобається - вчити
І в житті оте робити.
І звичайно ж не забути,
Що щасливим треба бути:
Весь прогрес, зв_язки нейронні,
Самоствердження бездонні
Незначні без дофаміну
І також серотоніну. )
ID:
694954
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 17.10.2016 14:16:30
© дата внесення змiн: 17.10.2016 14:16:30
автор: Avispacis
Вкажіть причину вашої скарги
|
