|
Милуюся рівнинами розлогими,
Землі моєї...
Моєї України.
Сама майстриня Божа ткала,
Усі поля, долини, полонини,
Як килим рукотворний,
Ретельно вишивала.
Барвистими, шовковими нитками.
Вони безмежні,
Як моря і океани.
Люблю дивитися...
На поля її пшеничні.
Коли, з колоссям вітер грає.
Неначе коси ніжно заплітає,
І пестить як мале дитя.
Люблю...
Ходити босоніж, по полю,
По теплій ґрунтовій дорозі, узбіччям,
Там де ростуть ромашки і червоний мак,
Де поле пахне, покосом свіжим,
І де волошки синьоокі,
Грайливо із пшениці виглядають,
Неначе, в хованки з тобою грають,
І кличуть за собою в диво світ.
Люблю я слухати, пташиний щебет,
Там у житі, коли вони гніздечка в'ють.
І споглядати на земну красу
Квітучих соняшникових полів,
Коли вони як в казці,
За сонцем повертаються усі разом.
...Іти і дихати повітрям свіжим і духмяним,
Коли південний вітер,
Тебе приємно обвіває,
Він завжди в супроводі поруч,
Нагадує тобі...що тут господар він.
Люблю дивитися...
У вечорі на небокрай,
Коли сідає сонце,
Коли моя земля готується до сну...
І на поля широкі,
Впаде дрімота і спокій.
І тільки вітер,
Навкруги іще гуляє,
Неначе зачиняє останні двері дня,
А потім, сам в падає в сон...
І настає, вечірня тиша...
І ось тоді,
Рівнина навкруги,
Під сяйвом ночі засинає...
В цей час зітхне земля,
Від пройденого дня,
Залишивши в повітрі теплий подих...
Який ще довго у повітрі в'ється.
І тільки зорі як ліхтарі,
Будуть світити тобі люб'язно цілу ніч,
І наглядати за тобою.
ID:
694229
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.10.2016 22:09:20
© дата внесення змiн: 11.06.2018 14:03:30
автор: Ангеліна Гай
Вкажіть причину вашої скарги
|
