*****************
Із пралісу-лісу ген папороть сяє огнисто,
Із поля недолі - копит даленіє луна...
Портали зіяють: зі стогоном, скреготом, свистом -
В минуле, в правіччя шалена весна порина.
Сармати і скіфи на конях гарячих майнули,
Завив Ненаситець - запінився шалом Дніпро...
В колишнє, в минуле зійшли, одпливли, потонули
Боги праслов'янські і сивих письмен полотно.
Була "Руська Правда" й "Повчання" святі Мономаха,
І Орлика того козацькі закони чесні...
Та йшли чередою - на плаху, на плаху, на плаху -
Сини України - й згорали в пекельнім огні.
Одвічне прокляття - любити тебе, Україно, -
Це - зламана доля, тернового привид вінця...
Історія наша - руїна, руїна, руїна:
Перевертні й зайди чигають лихого кінця.
Та сивая Мати синів вигляда у віконце...
Минуть чередою криваві, задимлені дні.
Той шлях України - до сонця, до сонця, до сонця,
Вперед, у майбутнє, - крізь терни й пекельні вогні.
Світлана Імашева
Та сивая Мати синів вигляда у віконце...
Минуть чередою криваві, задимлені дні.
Той шлях України - до сонця, до сонця, до сонця,
Вперед, у майбутнє, - крізь терни й пекельні вогні.
___________________________________
Безсумнівно - до сонця!! до сонця!! до сонця!!
Я абсолютно щиро сказала.Не вбачайте іронію там,де її нема.Я сказала без заздрощів і образ.Не вмію писати пейзажну лірику і громадянську,хоч убийте.Може щось інше і справді виходить,час покаже.А щодо зауваження,я тільки вдячна,бо таки ж не впевнена була.Я ж не філолог.
Нащо Вам себе ображати?Ви гарно пишете,це правда.Рада Вам і будь-якому зауваженню теж.Це тільки на користь,бо свідчить,що читач УВАЖНО оцінює роботу.Пробачте,якщо чимось Вас образила.