Піду в гори Карпати зелені,
Тут стежина життя пролягла.
Де смереки стоять кучеряві,
І бурштином іскриться смола.
Смереки, чарівні ви смереки,
Люблю хвоїнки вашї в росі.
Моєму серцю близькі та милі,
Ви красуні - сріблясті мої.
Із далеких країв повернувся,
Зайшов я в смерекові ліси,
Тут барвінок мені усміхнувся,
З Іван-чаю напився роси.
Смереки, чарівні ви смереки,
Люблю хвоїнки ваші в росі.
Моєму серцю близькі та милі,
Ви красуні - сріблясті мої.
У тих світах де колись побував,
Ці смерекові ліси шукав.
Та гарніших за наші смереки,
Я в житті дерев не зустрічав.
Смереки, чарівні ви смереки,
Люблю хвоїнки ваші в росі.
Моєму серцю близькі і милі,
Ви красуні - сріблясті мої..
Дякую, краще вийшло. Щось мені зайоме у Ваших коментарях, та літерах ніку.
