Час неможливо обманути, обіграти, торкнутися. Можливо лише відчути на собі його прекрасності, плюси та мінуси, аналізувавши кожен момент до деталей. Здається, іноді, наче випадаєш із життя... Настільки вправно і вміло час обманює нас.
Невитрачати хвилини "насмарку" неможливо. Адже ми навіть не задумуємося, наскільки у нас мало цього часу... Я дуже рада, що ми подолали той час,
Що намагався всіляко іти проти нас.
Усе розкроїти й знову почати кінець,
Латання щастя, яке мов старий гаманець.
Я дуже рада, що всі і усе навпростець...
Що наша віра міцніша від інших фортець.
І най ті кляті розлуки ідуть яко день,
Бо ми останнє для нас вигрібаєм з кишень.
Я зрозуміла, що погляд вирішує все
Він то бентежить, дратує, від нього трясе.
Тому початок ведуть чиїсь очі чужі,
Які на душу твою, наче два вантажі.
Як зберегти ж оту слабкість жіночу в собі,
Коли щодня в боротьбі за слова не німі?
І як задіяти розум, якщо так болить,
Якщо потрібно себе для когось поділить?
Я зрозуміла, що час не піймати за хвіст,
Мабуть із нього в житті починається зміст.
Нехай дорога далека між нами лежить,
Ми все здолаємо, навіть якщо заболить.Wye Oak – Civilian
ох
