Україно, моя мила, подивись на себе,
Нищать нашу Незалежність на очах у тебе…
Землю рідну роздирають, люд за дурнів мають,
Патріотів та Героїв на війні вбивають…
Олігархів та бандитів захищає Рада,
Ось така в нашій Країні «незалежна» влада…
Поглянь, люба Україно, що ми наробили,
Ми ж байдужістю людською матінку зганьбили…
Все ніяк собі, рідненькі, не дамо ми раду,
Хто в Європу, хто в Росію, хто в нечисту владу.
Невже добре, дорогенькі, там, де нас немає,
Може, краще цінувати те, що Ненька має?
Україна – незалежна… А скажіть, від кого?
Від бандитів, олігархів, чи життя людського?
Досить, любі, вже казати: «моя хата скраю»,
Хто так каже, той ні хати, ні життя немає…
Українці, так не можна далі в світі жити,
Та на рідній Батьківщині в холуях ходити!
Захищайте Незалежність, бо це Божа воля,
І тоді ще посміхнеться вам найкраща доля!
Олександр Кобиляков
