Безхмарнеє небо, ставок і рілля,
Садочок уквітчаний рясно.
Світає…Прокинеться мирна земля,
Щоб жито засіяти вчасно.
Здається, що мир на родимій землі
Ніколи ніхто не зруйнує.
І слово «війна » незнайоме мені,
Ми звикли, що тиша панує.
Але ж так бувало, і навіть не раз,
Того не цінуєш, що маєш.
І раптом, назавжди, що є, водночас,
В житті найдорожче втрачаєш.
Війна – це руїни, страждання і кров,
Опалена вогнищем доля.
Це втрачена віра, надія й любов,
Розтоптані щастя і воля.
Війна забирає дочок і синів,
Руйнує майбутнє і мрії.
Вона не жалкує серця матерів,
Знешкоджує мирні надії.
Війна – це безодня, прокльони і жах,
Зоря, що в огні догоряла.
Це галас матусі, що завжди в мольбах
До Бога прохання звертала.
О, Господи Боже! Дай сили в бою,
Війну, як той іспит здолати.
Упевненість в Бога, Вітчизну свою –
Це має всіх нас згуртувати.
Живи, моя земле, міцній, процвітай,
Соборна, щаслива країно.
Ми все подолаємо. Ти так і знай,
Єдина моя Україно!
Марія Сладкова
серпень 2016
ID:
688933
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 15.09.2016 17:17:48
© дата внесення змiн: 17.04.2017 01:03:31
автор: Маша Сладкова
Вкажіть причину вашої скарги
|
