52. Місія.2. СЕНСОРНЕ ЦІЛИТЕЛЬСТВО
20.08.2016* 14:00
Ну як можна було обійтись без такого знайомого та вельми практичного застосування Розширених Сенсорних здібностей, як Цілительство? Тим більше, що це всім вже давно зрозуміле та навіть дуже необхідне! Тому мене «макнули» достатньо гарно в цю сферу.
Описувати все те, що накопичилося з 1990 року та аж по 2004, коли я практично припинив виконувати Сенсорне Діагностування нема рації. Зупинюсь тільки на декількох випадках, які показують як саме мене Вели до дійсної Місії.
Якось я прийшов по її запрошенню до родички Кості Бернадського. Вона працювала керівником відділу в одному з НДІ і ми, група однодумців, частенько у неї збиралися. Зараз не пам’ятаю чому саме тоді до неї прийшов.
В її кабінеті сиділа молода жінка. Господиня представила її мені, сказала, що це її колега і що наші справи можна при ній обговорювати. Обговорили.
- Вікторе Матвійовичу, ви можете продіагностувати мою колегу?
- Прямо зараз? – здивувався я.
- Так. Можете ви мене продіагностувати зараз? – втрутилася ця подруга, яка до того немов пожирала мене очима.
- Спробую – сказав я.
Кинув на неї оком і в мені немов проявився дзвоник небезпеки: РАК! Я почав щось говорити округле, бо вже знав, що такі речі не можна просто так говорити людям. Та жінка мене перебила:
- Ви побачили рак?
Я мовчки кивнув головою.
- Це правда. Мені поставили такий діагноз ще три місяці назад – рак правої груді. Я стою на обліку в Онкоцентрі і відмовилася від операції – не хочу втратити грудь. Ви спробуєте мене вилікувати?
- Я? Але ж я не цілитель! Я тільки Діагност!
- А мені казали, що тільки своїм Діагностуванням ви вже лікуєте.
- Були такі випадки.
- То може візьметесь? Я гарно заплачу!
Дома грошей не було, адже це було до мого виходу на пенсію у 1996 році, а гроші приходили до нас якраз таким чином: нема грошей і раптом з’являється людина, яка просить про допомогу. Як правило – люди, які вже отримали присуд від офіційної медицини. І я погодився.
Через день на протязі місяця приходив до неї додому і виконував масаж груді. У неї було 4 вузла. Коли я ставив свої долоні на її грудь, то вони немов самостійні хижі істоти шукали вузли в тілі і починали працювати. Вузли тікали, їх треба було знову находити і все починалося спочатку. Сеанс тримався голину і при цьому я подумки читав свою персональну молитву, яку мені Дали. Жінка гарно оплачувала кожний сеанс по його закінченню.
Та от, один раз я прийшов до неї, а вона сказала:
- Сьогодні працювати не треба. Давайте пройдемо на кухню.
Пройшли. А там вже накритий стіл скатертиною-самобранкою і щаслива мама жінки сидить. Виявилося, що вчора жінка пройшла обстеження в Онкоцентрі і воно показало, що зараз у неї є тільки одна дрібненька горошинка, яку вона вирішила сама знищити, бо в процесі нашої роботи у неї з’явилась здатність це робити, але тільки для себе.
Через рік я випадково бачив цю жінку на вулиці – красуня, гарно одягнута впевнена в собі і навіть трохи гонориста, радісна. Мене вона не бачила. А я і не хотів цього. Чомусь соромився.
Другий випадок зовсім іншого ґатунку.
Коли розвалився завод «Квант», то головний лікар Поліклініки при заводі приватизував цю установу, звільнив 90% старих працівників і набрав маленький персонал заново із «просунутих». Як я опинився в цьому колективі – окрема історія, але я сидів в окремому кабінеті в білому халаті і до мене при необхідності колеги направляли своїх пацієнтів. Були просто фантастичні випадки – так я, не відаючи підступності, вилікував жінку від СНІДУ. Але мова зараз про інше.
Один раз до мене в кабінет увійшла головний бухгалтер цієї установи і, плачучи, сказала, що донька її племінниці зараз знаходиться в комі. Дівчина вчилася на 1-му курсі одного із престижних в той час вузів і раптом під час перерви впала в коридорі. Її забрала швидка допомога аж чотири години назад. Весь цей час вона знаходиться в комі, і лікарі тільки що сказали матері, що дівчина безнадійна. То може я спробую щось зробити?
- А що я можу зробити? – здивовано запитав.
- Що хочете! Спробуйте! Будь ласка, я вас молю!
- Спробую, але нічого не можу гарантувати. Як хоч звати дівчину?
В той час я активно працював маятником. То поставив його, подумки назвав ім’я дівчини і почав рефреном читати свою молитву. Маятник почав виписувати різноманітні фігури – про деякі я знав, що вони означають, а про інші – тільки починав розуміти. Маятник зупинився і я сховав його у футляр.
Буквально через п’ять хвилин до мене увірвалася щаслива головний бухгалтер:
- Вона прийшла в себе! Лікарі здивовані, бо присуд робив великий консиліум світил – у дівчини батько зданий був це організувати. Дякую вам! Сім’я просить вас прийти до них завтра – от адреса і час, на який вас чекають! А від мене такий маленький гонорар.
Майже місяць приходив в цю сім’ю і виконував певні сенсорні процедури з дівчиною Зустрічали мене неймовірно добре. Один раз, коли я прийшов, то виявилося, що дівчина запросила свою подругу, у якої якісь неприємності з грудьми, то я і працював з обома дівчатами. Господиня, мати дівчини, час від часу заходила в кімнату, виходила з неї, знову заходила, і раптом, коли у мене сталася маленька пауза, вона сказала:
- От як буває в житті! Ви працюєте так успішно з моєю донькою, тепер і її поругу лікуєте, а на мене навіть уваги не звертаєте! А у мене проблема! Я місяць готувалася до операції, яка буде завтра в десять ранку – дуже велика кіста в матці.
Я розгублено дивився на неї і не знав що сказати. А потім продовжив працю з дівчатами, мимоволі подумки зачепивши і мати дівчини.
На наступний день мені на роботу подзвонила ця жінка:
_ = Дякую! Дякую! Не знаю що ви там робили, але відбувся конфуз! Я прийшла на операцію і мій лікар послала мене зробити контрольний УЗІ для того, щоб потім фіксувати чого я позбавляюся, а УЗІ показала, що у мене нічого нема, кіста щезла. Лікар стояла на вухах і якби не купа старих знімків, то не можна було навіть уявити, що у мене таке було!
Були ще якісь подібні ситуації, але Цілителем я не став, бо мав внутрішнє переконання, що не маю ніякого морального права виконувати такі операції, адже я тільки архітектор за освіто. І не має значення, що сам в собі виробив енциклопедичне мислення – таких як я багато, а ще більше таких, хто кращі за мене!
А от Сенсорним Діагностом я став і через мої руки, здається, пройшло трохи більше 200 випадків.
В решті решт я відпрацював струнку систему Діагностування: фіксація стану речей по п’яти Програмам розвитку Людини, комп’ютерна форма, обсяг до 35 – 37 сторінок кожне Діагностування, результат – рекомендації, що саме треба людині робити.
А потім я припинив це виконувати. Зівпале: я декілька разів відмовився, а потім до мене припинили іти люди, бо раніше я нікого не шукав, люди самі якось приходили. І ще: абсолютна більшість людей вимагали, щоб ти зробив їм послугу по принципу «виключив», а вони будуть продовжувати жити так, як жили до цього моменту.
Та цей досвід, як виявилося, мав велике значення для визначення і, головне, прийняття мною Місії, - я вже не міг не мислити системно і комплексно.
ID:
684795
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.08.2016 16:24:45
© дата внесення змiн: 20.08.2016 16:24:45
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
