Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тріумф: ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Не продай свій рідний край. - ВІРШ


Тріумф: ІСТОРІЯ  УКРАЇНИ. Не продай свій рідний край. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 61
Персональный ЧАТ Anastasiia
Персональный ЧАТ Bogdiana
Персональный ЧАТ Dovgiy
Персональный ЧАТ Mellow
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ Schneider
Персональный ЧАТ Sindicate
Персональный ЧАТ Valentyna_S
Персональный ЧАТ Vita)))
Персональный ЧАТ Woody Paul Grey
Персональный ЧАТ Єва Мальована
Персональный ЧАТ Іван Многогрішний
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Анастасия Смирнова
Персональный ЧАТ Антигерой
Персональный ЧАТ Вадим Димофф
Персональный ЧАТ Валентина Курило
Персональный ЧАТ Ведомая любовью
Персональный ЧАТ Веселенька Дачниця
Персональный ЧАТ Виктория - Р
Персональный ЧАТ Владимир Шутенко
Персональный ЧАТ Володимир Байкалов
Персональный ЧАТ Голоси
Персональный ЧАТ Горобец Александр
Персональный ЧАТ Елена*
Персональный ЧАТ Загублена між віршами
Персональный ЧАТ Капелька
Персональный ЧАТ Команданте Че
Персональный ЧАТ Леся Shmigelska
Персональный ЧАТ Лилея
Персональный ЧАТ Людмила Пономаренко
Персональный ЧАТ Міра Мальська
Персональный ЧАТ Марічка Волошка
Персональный ЧАТ Мартинюк Надвірнянський
Персональный ЧАТ Миколай Волиняк
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ Олександр Кобиляков
Персональный ЧАТ Підгірний Володимир
Персональный ЧАТ Руслана Ліщинська-Солецька
Персональный ЧАТ Руслана Ставнічук-Остаховська
Персональный ЧАТ Світлана Петренко
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Сергій
Персональный ЧАТ Т. Василько
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Троянда Пустелі
Персональный ЧАТ Шкурак Тетяна
Персональный ЧАТ Юрій Прозрівший
Персональный ЧАТ Ярослав К.
Персональный ЧАТ геометрія

 прихованих - 11 чол.

Пошук


Перевірка розміру




ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Не продай свій рідний край.

Не спалось дідові Данилу. Всю ніч стояв біля вікна. Стиснуло серце і занило. «Це що мені за новина?» Напроти – скверик, в центрі міста. Бульдозер рив, чи щось копав. Хтось там стояв, і тракториста Значками, ніби, підганяв. Коли вже рів той був готовий, Під’їхав критий грузовик. З кабіни вийшли два військові Й скидали щось. «Ой, черевик…? Людину ж тягне той, за ногу! Це жінка,… цей вже чоловік…» Не міг здолати страх, тривогу: Заслаб, знеміг – похилий вік. Коли розвиднилось, побачив Там чорний ґрунт, три деревця, Навколо бігав гурт собачок, І нюшкував щось без кінця. Котрісь вже й порпати почали Та їх відгонив наглядач. Відтоді дід не спав ночами, Все наслухав: вчувався плач… Кому казав, – «ну що ж – старенький… Лишив, напевне, діда глузд. Потрохи – й буде сквер новенький, А дід – у вигадках загруз…» «Куди піти? Кому сказати? А може там ще хто живий? Старий – не можу розкопати». Пішов в Міськраду. – «Ти дурний! Хто в центрі може закопати, Тим більше, вбити ще й людей? Йди звідси, діду, лягай спати! Не сій дурних своїх ідей! Бо за такі бунтарські дії До каземату загримиш! А, може, шлють тебе злодії? Ти провокацію залиш!» І дуже швидко дід ізнидів, І дух свій Господу віддав. Я не пишу, щоб ненавидів. Пишу для того, щоб ти знав: В чужого – серце не заплаче. Ти правди в нього не шукай. Не будь запроданцем, козаче, І не продай свій рідний край. Як пробрехались комуністи, І вже відкрили їх архів, Насправді, там, посеред міста, Знайшли побитих бідаків. А хто ж вони? То – українці, Дівчата й хлопці. Уночі Їх повбивали бузувірці* Без суду й слідства – палачі. Чому? За що? Питати марно. Щоб рабство сіяти і жах, Щоб мудрі згинули замарно, В очах живих світився страх. Червоні вбивці і нацисти По головах народів йдуть, І свої помисли нечисті В лукавих посмішках несуть. Мабуть, не знають, чи забули, Що за таке – всім буде суд: За всіх обкрадених, побитих; За всіх заведених у блуд. Звичайно, мусимо простити, Як наш Господь Ісус простив – Та лише в хату не пустити, Щоб Змій Горинич там не жив. Бузувір* - жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок.

ID: 680747
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 29.07.2016 17:52:00
© дата внесення змiн: 29.07.2016 17:52:00
автор: Тріумф

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (141)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Іще одна гірка сторінка історії України відкрилася. А скільки ж їх іще невідомих! Добре написано, а головне, що ще й актуально зараз. Скільки невідомих могил сховала земля за ці останні роки! Дуже непросто простить таке, погодьтеся. 12 12 12 16 17 give_rose
 
Тріумф відповів на коментар Ганна Верес (Демиденко), 01.01.1970 - 03:00
Непросто, але пильнуймо, щоб до хати не заповз. fright
 
геометрія, 29.07.2016 - 20:42
І правдиво, і гарно, Галино! І в "наших" теж серця не плачуть, і нема правди де шукать, і є багато запроданців, готових край наш весь продать... 12 16 17 flo31
 
Тріумф відповів на коментар геометрія, 01.01.1970 - 03:00
Нажаль...нажаль... frown 16
 
Чайківчанка, 29.07.2016 - 18:10
12 ЧАС МУДРИЙ ДЯДЬКО ВІН ВСЕ РОЗСУДИТЬ...
МОЛОДЕЦЬ
 
Тріумф відповів на коментар Чайківчанка, 01.01.1970 - 03:00
Правду ви кажете. Все таємно, з часом, стає явним. 16
 
Haluna2, 29.07.2016 - 18:08
Дуже цікава історія і гарно ви написали! give_rose
 
Тріумф відповів на коментар Haluna2, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вам вдячна. Історія правдива. 16 smile
 

Нові твори