* * *
Тебе я щойно зауважив.
Ще мить - і пестощі тобі дарую,
Вже подумки тебе я обіймаю,
І, ладен клястись, тобою жив.
Кохав одну тебе лиш, пташко!
Чекай. Зажди-но... Як же ми?
І сліду не лишилось. Тяжко
Прожити мні на самоті.
Це все мине доволі швидко,
Бажання стрімко промайнуть.
І знову стане мені гидко -
Я божевільний? Так, мабуть.
