Лист з-за кордону
Із іноземним штемпелем конверт.
Старенькій жінці чи радіть, чи плакати?
Занесла доля доньку у Кувейт.
Жила до цього поблизу Очакова.
“Усе у мене, матінко, гаразд.
Усим, що тільки треба, забезпечена.
Та дуже непокоюся про вас.
Тож і молюся Господу щовечора.
Мене не зобиджає любий Джордж.
Гостюють часто в нас митці, письменники…
Їм до вподоби український борщ,
не менше наші голубці й вареники.
Та все ж я, мамо, плачу по ночах,
сумую дуже я за Україною.
Незвично нашим людям в цих місцях.
А ще душа моя болить за Ліною.
Мені б її пристроїти в житті,
мені б її надійно забезпечити,
відкрити перед нею всі путі,
щоб не тягала ті горшки та глечики.
А що ж там батько Лінин? Досі п’є?
Гуляє все, ніяк не нагуляється?..
Він знівечив життя своє й моє,
але й до смерті, мабуть, не покається.
Мене британець любий поважа.
Захоплений він дуже Україною.
Тепер я, мамо, пані!.. Госпожа!..
Та поки ще не вирішено з Ліною…
Мій Джордж — учений. Мамо, він — барон!..
Коріння їх з Шотландії й Німеччини...
От був би в вас, рідненькі, телефон,
дзвонити я могла б до вас щовечора”…
Шукає бабця з внучкою Кувейт
на мапі у селі біля Очакова.
А імпортний штампований конверт
для них як привід, щоб радіть чи плакати.
