Квітує волошкове поле,
Тихенько гомонять гаї
І котить хвилі Чорне море
До матінки його землі.
Верба схилила довгі коси
До батька синього Дніпра,
І достигають абрикоси,
В садках їх трусить дітвора.
І я присяду відпочити,
«Зберу намисто» із роси,
Довіку тут я буду жити
Серед безмежної краси.
Моя земля ти, Україно,
Я щиро так тебе люблю!
Щоб процвітала, мов дитина
Щодень у Бога я молю.
Коли по даним соцопитуваннь 80% молоді хочуть залишити Україну і перебратися в інші країни, ваш вірш звучить дісонансом.
Олена Собко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це суто моя думка. І вона звучить не від усієї молоді, а особисто від мене. Та й тема про те, що молодь залишає Україну, не звучала як на мене. Вірш був створений з метою опису краси України)
Дякую, що завітали))))) 
