Людина смертна, і єдина можливість їй
стати безсмертною – залишити після себе
безсмертні діла свої…
У. Фолкнер
Мені хватає власних нагород,
Щоб до кінця доплентатись безбідно,
Але чи досить дав я у народ,
Щоб за життя своє було не стидно?..
Я – як отой державницький гарант:
Чи не занадто чернь свою принизив?
Й останній у пресподницю мій ґрант –
Чи вистачить вогневі... (з мене) хмизу?
Довкола – глум і торжество негод!
Такі наразі в моді феєрверки…
Чи витрима той іспит мій народ?..
Чи стане сил, припосланих ізверху?
А що я задля то́го учинив,
Щоб мій народ заматерів побідно?..
З тяжких, надлю́дських його жнив
Не хочеться у тлін піти безслідно.
…Мені твердим ввижається закон:
Лиш на землі залишені опертя,
Що не помруть в доланні перепон,
На небі зна́йдуть і своє безсмертя…28.05.2016Ілюстрація - безсмертя (із інтернету)
До чого ж важливий Ваш твір, Олексо! Це ж кожному з нас у першу чергу адресовано. І якщо Ви маєте змогу стверджувати про частку свого права на безсмертя, то Ви цю змогу цілком вибороли. Прекрасно написано. На паливо Ваша велика душа не піде! Це я точно знаю.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00