Чому так сумно коли тебе немає,
Чому в душі якась є порожнеча?
І серце плаче, серце не співає,
В середині в мені лиши холоднеча.
І очі сумно дивляться в нікуди,
Нальються лиш слізьми та не заплачу.
І люди всі мені якісь не люди.
Тебе я серед них в юрбі не бачу.
Тебе не чую я і ніби пустка,
Хочу поговорити, та не можу.
В мене надія лише квіточки пелюстка,
Яку я біля серця завжди ношу.
Мене не покидай прошу, тебе, кохана.
Не забирай лиш серце що життям побите.
В середині не заживе у мене рана,
Якщо кохання наше взяти і розбити.
Ти будь зі мною завжди і навіки.
Відкрий себе мені усю ти, душу й тіло.
Від мене витечуть кохання бурні ріки,
Ти тільки лиш кохай мене, усього, дуже сміло.
