Проводжала мати, сина у дорогу
Хто-зна, як там буде на клятій війні
Заховала в душу приспану тривогу
Рушником стелила долю по Землі....
Приспів:
Рушничок барвистий, витканий багряним
На весілля сину, вона берегла
Та не знала мати, що поміж квітками
Причаїлась проклята війна
Вкравсь десь хрестик чорний, у стежину долі
Залишились зошити малі
Плаче гірко мати, бо її солдата
Понесли у небо, чорні журавлі.....
Кожен день поволі, забирає долі
І шукає жертви та війна
Вічно виглядати, буде сива мати
У блакиті неба сина-- журавля......
Приспів:
Квіти похилилися в скорботі
Ягоди поникли у журбі
Чом недавно ви були червоні?
Нащо почорніли у ці дні?
Приспів:
Присвята Євдощоку Олексію , солдату 95 бригади
який загинув 16 травня 2016 року
А я коли читала, Олеже, то бачила не лише солдата, а й ту бідну матір. Збіліють із часом її диво-коси, довіку болітиме серце й душа...
Олег М. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так пані вчителько, цей вірш читали на церемонії прощання в центрі села, я бачив матір Олексія, вона була напівпритомною, біля неї завжди була жіночка-- військовий лікар....
