Не заходьте в ефір на частоти моєї душі,
Там чекає омана, загорнута в пристрасті тогу,
Я до неї вже й сам загубити стараюсь дорогу,
Щоб даремно не мріять, не прагнути і не грішить.
Вона Вам принесе із купальської ночі вогні,
Вона буде Вам вірші, неначе молитву, читати.
Я прошу Вас, благаю – поставте сторожу на чати,
Бо невинним ягнятком до Ваших пригорнеться ніг.
Ваша врода магічна – розвою весняного шал,
Ваша усмішка ніжна – верховних богів нагорода.
Це до Вас повертав Ярополк із важкого походу,
І на зустріч із Вами Ромео чимдуж поспішав.
І бунтується серце, хоч скаргу на нього пиши.
Подивіться, красуне, такими бувають банкроти?
І я знову в ефірі. На Ваші заходжу частоти,
Аби підкорити одну із найважчих вершин.
Чудово за змістом, але ритміка в окремих місцях трошки шкутильгає. Наприклад, останній рядок проситься: Щоб собі підкорити одну із найвищих вершин.
Якщо такі зауваження Вам ні до чого, пробачте, і я більше не буду.
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за зауваження, дійсно моє недопрацювання. Не вистачає одного складу.
интересно написал, Виктор. только не понял я этой образности про Ярополка и Ромео? как то, для меня, два этих мужа диссонируют рядом...да и какой Ярополк воин?..нет не тот это образ.
Ваша врода магічна – розвою весняного шал,
Ваша усмішка ніжна – верховних богів нагорода.
Це до Вас повертав Ярополк із важкого походу,
І на зустріч із Вами Ромео чимдуж поспішав.
До чого ж красиво! У цієї жінки не лише врода, а і магічна сила, якщо про неї ТАК пишете! Невимовно красиво!
Обираю!
Це як "По газонам не ходить!" 
І відразу всім закортіло на той газон! 
