Мамо, подивись на мене,
я приїхав з війни.
Я не сміюсь, не плачу,
В домовині твій син... Прости!
Мамо, рідна,що ж ти робиш з собою?
Не плач матусю, в мене лише ти одна!
Я пішов тоді воювати, попрощався з тобою…
І забрала мою душу війна.
Це не сон мам, схаменись.
Я поклав життя своє за тебе!
Щоб мої діти у вільній УКРАЇНІ родились,
Щоб над тобою мамо, було чисте небо!
Я не вмер!!!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Я просто відслужив своє.
Не гніви Бога мамо,
Він усе знає. І душу мою, до себе візьме.
Ця ніч була страшною,
вмирав тоді, не я один…
Перед смертю, всі хлопці кликали маму свою...
А потім усім матерям повідомили:
"загинув ваш син"
Не плач на ді мною мамо...
Сльозами мене не вернеш.
Не розгрібай сиру землю руками,
Мене уже не підіймеш.
Сину, любий сину…
Ти приїхав до мене?
Та чому положили тебе в домовину?
Чому обличчя твоє не веселе??
Я так більше не можу!!!
Що ж ви робите гади??
Хто сказав, що так можна??
Бодай на вас прокляття страшне впаде!!
Може я сплю,
і завтра приїде живим мій синок?
Може це сон страшний,
і сниться цей проклятий на домовині вінок??
Кажуть люди:
-виходь, там героя везуть!!!
Аж серце моє защемило…
Кажуть:
-у домовині твій син...
Напевно брешуть...
Та я впізнала тебе,
Коли домовину відкрили.
Чому не подзвонив мені, мій любий??
Хоч би написав!!!
Я б прибігла туди, і вкрила тебе від пулі...
Якби ти знав.... Якби ж ти знав...
Люди заспокоюють мене,
Кажуть, пізно сльози лити...
А я всім кричу у відповідь
- мій син - герой!!!
Герої - повинні жити!!!!!
