Ішла весна по світу крокувала,
Вдягала квітом, зеленню сади,
А ми усі тоді того не знали,
Що мить одна лишилась до біди…
Чорнобиль! Пеклом став в страшний той квітень,
Бо розділив життя на після й до,
У паніці й жаху дорослі й діти,
Тікали, рідне залишаючи гніздо.
Палали біллю і земля, і небо,
Зола смертельна все живе вбивала,
І ви тоді не думали про себе,
В двобої з атомом на захист світу стали!
Низький уклін, здоров’я і снаги,
Вам, тим хто від біди нас всіх закрив.
За те, що зупинити ви змогли,
Біду страшну. І Землю зберегли.
Печуть серця за тими хто пішов,
В промінні смерті згасли їхні долі…
Віддавши нам своїх сердець любов,
Ваш подвиг не забудеться ніколи.
О скільки ж вас Чорнобиля герої
Пройшли той шлях крізь стронцій і уран!
Ви Янголи весни страшної тої,
Низький уклін і вічна дяка вам!
