Не маєш більше сил,
Не хочеш ти нічого,
Але життя іде й
Не дивиться ні на кого...
Тобі здається це дурня.
Доросла, може, забаганка.
Але, це все не маячня,
На жаль, володарка реальна.
Бо час- це помічник життя,
Життя його є покровитель.
А ми є так, звичайнеє буття,
Що все шукає власную загибель.
Нікого не хвилює час,
Усі байдужі до любові.
Ми жививо із дня у день
З інструкцією тої долі.
Удень, ми тіло без душі,
А уночі вже навпаки.
Запрограмовані машини,
Що десь колись та мають відпочинок...
А почалося все від сил,
Коли не хочемо нічого.
Та ти дивись,бо час іде,
Якому байдуже усе!!!
