Лягають легко
ноти на поля.
Сьогодні – все… на завтра - що зоставиш?
Імпресія двох струн. Двох струн… а я –
лише одна
з твоїх фатальних клавіш.
Сонато світла…
Місячне ессе…
Мелодіє, моя найглибша сповідь.
Хрест найсолодший… ти – мій хрест… і все,
все сталось,
коли нас накрила повінь.
Бентежно.
Так приречено.Нехай.
Палають маки. Снить на струнах іній.
Світ біля ніг твоїх… ридай… Ридай!
Ридай,
магічна скрипко Паганіні
Дякую за прекрасні рядки, торкнулися струн душі та серця!
Тема Паганіні також не дає мені спокою: "Стогнали струни...пломенів маестро,
І завмирала фібрами душа,
Сполохана етеровим оркестром.
Чи є в безкрайній музиці межа?.."
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Фатально...приречено...та навіть коли рвуться струни,пристрастну мелодію можна зіграти і на одній струні...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..." Потім княгиня побажала, щоб для неї була написана п'єса для однієї струни, і Паганіні прийняв виклик. Він створює сонату "Наполеон" для однієї струни "Сіль", яку з тріумфом представив на Придворному концерті."
Щиро дякую ВАМ,Ілеє