Рядки ... рядочки ..., віршики мої,
Пташечки крилаті мого серця,
Вкладаю душу в вас і почуття свої,
Беру наснагу із життя-озерця.
Черпаю із того озерця чисту воду,
А як негода , то й беру що є ,
Болить душа за доленьку народу ,
Який так важко із колін встає.
Земля моя напилась вдосталь крові,
Могил й хрестів героям не злічити,
І біль гірка у моїм серці й слові,
В рядочках віршів буде завше жити.
Прекрасна поезія. Читаю регулярно твори наших одноклубників і мені здається, що зараз в Україні відбувається своєрідне Відродження української літератури. А Вам так не здається?
Ваш вірш обираю, бо надто гарний.
Щиро, відверто, від душі
Надихнуло мене на такі рядки:
А я беру наснагу із джерельця,
Яке дає любові чисту воду.
Втамує спрагу віри моє серце -
Отримає надію в нагороду...
Сергій
Калинонька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00