Минають, десь летять літа нестримно,
Летять лелекою за обрій, в тихий гай,
Там сивина торкне туманом тихо, тихо
Той дивний ранок, вечір, мов розмай.
Ще тільки ранок, бо до вечора далеко,
Літа прожиті,- квіт в ряснім саду,
Душа світанками в любові оповита,
В рясних дощах вітання вам несу:
Хай довгих літ, Господь, ще посилає,
Душа барвінком синім ще цвіте,
Козацьке серце у здоров'ї процвітає,
Та й Муза тільки радість всім несе.
Творіть у вірі, в радості, та щасті,
Хай лиш весна- не осінь золота
Вистелює стежки життя, як в казці,
На Многії та Благії літа!
