По яких би ти дорогах не ходив,
І звідки би в житті не був прилив,
Та доля наша в нас одна –
У ній є труд та боротьба.
Щоб краще в цьому розібратись,
Розкажу притчу вам одну,
Яку недавно я почула,
Вона – пояснення всьому:
Жив хлібороб колись на світі,
Мав поля завжди сповна,
Вирішив молитись Богу,
Щоб була погода тільки та,
Яку й коли він забажає,
Щоб було добре для зерна
І рік дав Бог на урожаї,
Й сказав: «Роби, земля твоя!»
І хлібороб, зрадівши цьому,
Почав дощами керувати.
Настала осінь. Кінець року,
Пора врожаї вже збирати.
Всі колоски були великі,
Та всередині – пустота.
У розпачі підняв він крики:
«Чому і як, що за біда?»
Без труднощів й без перешкод
Робив він все і по порядку.
«Яких же я завдав тут шкод,
Я ж легко доглядав цю грядку?..»
А суть тут не в бажанні,
А в труднощах, що є в житті.
Лиш перешкоди та старання
Дають колосся непусті.
Завжди так було і так буде:
Що легко нам в житті дається,
Це не ціниться ніколи,
Воно пустіє, б’ється, рветься!
І в цьому винимо усіх:
Сусіда, кішку, брата, свата…
Є приказка тобі на сміх:
«Який твій труд – така й зарплата».
30.11.2013 р.
