Там за вікном холодна ніч,
Ще й брязкає дощем,
Зустрілась з нею віч-на-віч,
На серці сум і щем.
Роки спливли, немов вода,
Майнули ген у даль,
Була весела, молода,
Вже осені печаль.
Сини дорослі на так давно,
У них своє життя,
Моє життєве полотно,
Ще й не доткала я.
Багато мрій та сподівань,
Хоч сили вже не ті,
На тіло вдосталь нарікань,
Та молодість душі.
Бреду на кухню пити чай,
Там з липи аромат,
Про все минуле лиш згадай,
Не повернеш літа назад.
Лину в літо ген туди,
Де липи, мов вартують,
Там розгубилися сліди,
А зорі, все ж чатують.
Чекають знов, що я прийду,
В той літній зорепад,
Все що згубила не знайду,
Не поверну ж назад.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/992-tam-za-viknom.html
Тоню...
Красивий, мелодійний і водночас журний вірш. 
