головоломка
в голови ломка без безумства
серце кровоточиве кров оточила
кров от очила
кров от очи ве
гол
о
волом
ка
кубік-рубік
серце моє – кубік-рубік
крутиш в руках як хочеш
але не можеш скласти
всі кольори до купи
хоч підкорюєш тіло
і заповнюєш душу
але в руках у тебе
серце головоломне
* * *
земля танцює сім-сорок
о 7:30 ранку
(відкриваю кватирку
мов корок)
вічне – кава-сніданок
потім – пішки до праці
підошви цілують дорогу
одного й того ж інтерпретації
все і одразу – майже нічого
недотворець
з глини ночі тебе виліплюю
потім ранок тебе краде
і так повторюється
з безсоння в безсоння
з вічності у вічність
яка ж це мука –
створити жінку
яку – ні поцілувати
ні обійняти
півням на сміх
* * *
зтобоюніч
насниласьтимені
безтеберанок-прокиданок
бракуєслів
* * *
в моїх руках ти стаєш
паперовою
тому я запліднюю тебе поезією
рук описи не горять
отже я смертний
створив тебе богинею
будинки літнього віку
ці будинки
наче вставна щелепа
старого беззубого міста
під цими балконами
в березні
серенадять коти
але тут мені добре
ніби в раю з якого не виженуть
(він ще з добрий десяток літ
обійдеться без реставрації)
новобудови нині чомусь давлять на мозок
(їх стіни ще ні про що не говорять)
а тут – в будинках сто раз пенсійного віку
епохи віддаються століттям
щоб приглушити самосамотність
секунди-сперматозоїди
стають спогадами
я прийшов сюди
наче хтось в мені повернувся
до блудного дому
приємно здивував, чоловіче. насамперед, вибуховістю образів, яскравими речами, якимсь вулканізмом переплетення думок. сила. шукай. бо пошук- то рух.рости! моє шанування.....будеш бачити Ромчика у Франківську, передавай привіт.
