Ой, десь там - за лісами, за го́рами,
ген за темними, чорними водами
диво-річки, між світом що котиться,
щось по небу й землі з ревом гониться.
Не гроза, не туман, не хурделиця, -
злая-зла то красуня - Морениця*.
Брови супить, вітрами звивається,
донь скликає - в дорогу збирається:
"Ой, родила не раз я - тринадцять,
рятувала разів вас стонадцять -
і Глуханю, і Лінь, й Трясови́цю,
Ломоту́, і тебе Вогневи́цю.
Тож тепер ви не зрадьте - стрибайте
перед мене й весь світ сповіщайте -
Чорнобога дружина підходить!
Скоро ніченьку вічну народить."
Й понеслись над землею тим маревом,
що закралось у ду́ші вмить хмарою
із тривоги, непевності, стра́ху,
і злих намірів, заздрості, жаху.
Затужили, заплакали людоньки:
"Вже не бачити світлої дниноньки!
Не радіти більш Сонцю ясному.
Не втішатись теплу золотому..."
А в цей час у дніпрових десь сагах,
у кривавих вечірніх загравах,
стогін болю у грудях душила
діва юна і в серці просила:
"Я сльозинкою Білого бога
покотилась на темну дорогу.
І від Ночі ховалась, й від Мору,
лікувала застуду і горе
колядою** та вірою в краще..
Порятуй же, Дажбоже, бо свище
вже так близько моя Моровиця!
Як від неї, скажи, як спастися?"
Розітнула враз блискавка хмару,
запалила ту темну колоду,
що в пітьмі бовваніла горою -
рожаницю зігріла собою.
Й розродилася вмить Коляда***,
спопеліла від злості Мара.
І весь світ знов відраду знайщов -
Божий Син Сонцесяйний прийшов!
///////////////////////////////////////////////////////////////////////
*Морениця - Мара, Морена, Марена - богиня потойбічного світу, темної ночі, страшних сновидінь, хвороб (мору), смерті; дружина Чорнобога, що народила йому 13 доньок-хвороб та проковтнула Сонце.
**колядою - називали не лише обрядові пісні, але й (від праслов"янського "koleda") - подарунок, суміш святвечірніх страв, новорічний дарунок.
***Коляда - богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога, що за легендою, народилась з його сльози.
Ваш стих оказался познавательным для меня, слабо знакомого с нашим языческим верованием, поначалу последняя строка показалась несуразной, но потом разобрался о каком Божьем Сыне Вы написали, хорошая работа, спасибо.
"стогін болю у грудях душила" – не по-народньому ( авторизм, якщо є таке слово ); до "чистого бога" – те саме зауваження ( народ так не каже )
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, так, народ, як скаже -так відразу й "зав"яже", мені ще до такої вправності ой як далеко Направду я занадто намудрувала...спробую виправити, щоб все було "в тон".
Рада Вам і вашим цінним зауваженням, дякую
Направду я занадто намудрувала...спробую виправити, щоб все було "в тон".
