усі землетруси тайфуни цунамі в мені від небезпечного надлишку спокою
так крапле дощ до забутої склянки на столику літньої ресторації
крапле крапле і з краплиною кожною
тонкому тендітному склу натиск води втримати усе важче..
варто було прикріпити на серце табличку із надписом - стороннім вхід заборонено
строго виключно безвинятково за запрошенням
якщо постійно тримати обійми назустріч ніби пелюстки розгорнутими
є імовірність що тебе наче квітку розтопчуть..
але
учорашня байдужість по собі залишає лише спорожніле тіло немов повиймали із шафи одяг
і тріскає шкіра на нижній губі від бажання відчути
який же на дотик
цей голос
коли не говорить нічого..
