Металева клітка –
дитинча маленьке,
Хоч воно і живність,
Але ж в нім життя,
Має чорні очки,
І рожеві лапки,
І тепленьке хутро,
Та без майбуття.
Граються тобою,
Хоч і пестять ніжно,
Та тобі б у поле,
В нірку, де твій дім,
Та нажаль маленьке,
Родившись в неволі,
Вирватись до світу
не усим дано.
Випущу сердешне,
в літне тепле поле,
І ти зможеш жити
серед квіт і трав,
І не будеш рити суху,
жовту тирсу,
І найдеш сердешне…
Рідний, теплий дім.
Та чи зможеш вижить,
Це вже інша справа,
Не навчила «мама»,
Не було кому,
Та напевно краще
Вмерти в чистім полі,
Аніж в клітці мідній,
З яблуком смачним.
